|
Вперше галицькі лісівники звернулися до влади з проханням відкрити однорічну
середню лісову школу на вісім слухачів у 1807 р. Однак у добу абсолютизму
(1805-1817 рр.) не функціонував навіть Львівський університет. Спроба виявилася
безуспішною. У 1818 р. лісівники вдруге винесли на розгляд проект створення
кафедри лісівництва та дворічних лісових студій в університеті, тоді на заваді
його реалізації стала місцева адміністрація, вважаючи ідею передчасною.
Одна за одною (в 1850, 1852, 1866 рр.) не реалізовуються пропозиції щодо
створення при технічній академії рільничого факультету. Власники лісів не бажали
мати освічених управлінців, здатних чинити опір анархічним рубкам і грабунковому
господарюванню.
Новий етап у становленні лісівничої освіти пов'язаний з діяльністю Галицького
господарського товариства. Під його егідою відбувались наукові наради,
розроблялися проекти структурних змін лісових служб. Серед планів товариства
було, зокрема, складання кадастру лісів у краї. Віденський уряд рахувався з
думкою товариства. У 1850 р. міністерство рільництва, запроваджуючи державні
іспити для лісівників, запропонувало включити його членів до складу
екзаменаційної комісії. На виконання ухвали конгресу рільників 1849 р.
міністерство звернулося до товариства з проханням висловити думку про
доцільність заснування лісової школи у державних маєтках поблизу Болехова,
Делятина, Калуша, Добромиля. Підготована професором історії природи Львівського
університету Лобаревським відповідь фактично стала першим проектом школи.
Важливість лісівничої освіти розуміли й окремі лісовласники. У 1847 р. Йозеф
Завадський, власник лісів на Тернопільщині, зголосився виділити премію у
розмірі 200 корон авторові, який би взявся за написання популярного підручника з
лісівництва, пристосованого до місцевих умов.
З червня 1852 р. при товаристві почала діяти лісова секція, членами якої були
переважно науковці та лісові працівники, рідко - власники лісів. Питання про
створення лісової школи в цей час набуває особливої актуальності, позаяк у 1859
р. увійшло в дію розпорядження міністерства про обов'язкове складання іспитів
адміністраторами лісів, а в 1853 р. набуває чинності лісовий статут, згідно з
яким до виконання обов'язків лісових господарів дозволялося допускати лише
дипломованих осіб, кваліфікацію яких підтверджувала урядова комісія.
Не лише державні структури, а й центральне лісове товариство у Відні, як
свідчить його звернення до господарського товариства у 1858 р., висловлювало
стурбованість занедбаним станом лісового господарства в Галичині. Нарешті у
1859 р. в Дублянській рільничій академії серед інших навчальних курсів
запроваджується загальне лісівництво. Лекції у 1859-1874 рр. читав один із
найвизначніших подвижників природознавчої науки Владислав Тинецький, який щойно
повернувся до Галичини після закінчення студій у Тарандті (Німеччина) та
наукової подорожі по Франції і Бельгії.
Галицьке господарське товариство отримало також кредити на відкриття у 1871 р.
приватних лісівничих курсів у Львівській технічній академії. Однорічні курси,
які фінансувалися державою, тривали до липня 1874 р. Навчальний план включав
такі дисципліни: лісове господарство в повному обсязі; агрономія і кліматологія;
ботаніка та фізіологія рослин; лісова зоологія; геодезія; лісова інженерія
(будівництво і механізація); математика; нарисна геометрія.
Організатором курсів був Генріх Стшелєцький, досвідчений лісівник, який
упродовж багатьох років домагався відкриття фахового навчального закладу і
навіть відмовився від пропозиції обійняти посаду професора у Віденській вищій
землеробській школі. На курсах викладали також В.Тинецький, З.Ромер,
Т.Станецький, Ц.Рудецький, Й.Ягерман. Високий рівень викладання дозволяв
сподіватися, що незабаром на основі курсів вдасться організувати окремий
факультет у технічній школі, але навіть під час її реорганізації у політехнічну
академію цього зробити не вдалося. Натомість уряд запропонував створити середню
лісову школу, яку фінансуватиме з кредитів крайовий відділ, а віденська влада
допомагатиме субсидіями на її закладення та утримання. Куратором школи
крайовий відділ призначив відомого мецената, засновника природничого музею у
Львові Володимира Дідушицького.
У 1873 р. Галицьке господарське товариство зробило запит до крайового сейму про
виділення фондів з місцевого бюджету для фінансування майбутньої лісової школи.
|
