|
У
1959 р. ректором інституту був призначений завідувач лабораторії Інституту
машинознавства і автоматики АН УРСР А.І.Яцюк, автор понад 90 наукових праць,
лауреат Державної премії в галузі науки і техніки України 1984 року. Цю премію
він отримав за розробку і впровадження у промисловість абразивного інструменту
та устаткування для обробки деревини, деревинних матеріалів. А.І.Яцюк доклав
багато зусиль для розвитку інституту, який очолював протягом 23 років. Під його
керівництвом значно розширилась матеріальнотехнічна база вузу, зріс обсяг
госпдоговірних науководослідних робіт, відбулося подальше вдосконалення
структури інституту.
У 1959 р. у зв'язку з реорганізацією лісової індустрії України, об'єднанням в
одному підприємстві лісогосподарських і лісоексплуатаційних робіт, створенням
лісгоспів, в інституті розпочалася підготовка спеціалістів об'єднаного профілю:
лісове господарство і лісоексплуатація. Інститут був єдиним в колишньому СРСР
вузом, де велася підготовка спеціалістів лісового господарства і
лісоексплуатації як для рівнинних, так і для гірських умов.
Навчальний процес інституту в той час забезпечувало три факультети:
лісоінженерний (декан —доцент Т.М.Шкіря), механікотехнологічний (декан —доцент
В.Ф.Качан), лісогосподарський (декан — доцент Ю.Ф.Осипенко) та 23 кафедри:
сухопутного і водного транспорту лісу (завідувач — професор Б.Г.Гастєв),
механізації та лісорозробок (доцент М.В.Плаксін), деталей машин і теорії машин
та механізмів (доцент І.О.Гофман), нарисної геометрії та інженерної графіки
(доцент О.Й.Королевич), хімії (доцент М.Б.Хайкіна), фізики (доцент
В.І.Вайданич), технології матеріалів і машинобудування (професор А.І.Яцюк),
автоматизації виробничих процесів лісових та деревообробних підприємств (доцент
І.В.Батін), технології механічної обробки деревини (доцент К.С.Худін),
проектування столярномеханічних та деревообробних підприємств (доцент
О.І.Янсон), верстатів та інструментів (доцент С.Н.Тімонен), опору матеріалів та
будівельної справи (доцент Н.М.Бєлая), економіки, організації та планування
лісової промисловості і лісового господарства (доцент В.П. Чекін), енергетики
(доцент М.О.Мітін), вищої математики і теоретичної механіки (кандидат
фізикоматематичних наук К.І.Чумак), лісівництва (професор М.М.Горшенін),
лісових культур і захисту лісу (професор Г.О.Харитонов), ботаніки, дендрології
та фізіології (доцент Т.М.Бродович), лісовпорядкування, таксації і геодезії
(доцент Й.І.Коробкін), марксизмуленінізму (доцент В.Д.Демиденко),
політекономії (доцент П.П.Якімцов), іноземних мов (Г.О.Бурихіна), фізичного
виховання і спорту (Т.О.Ярошевська). Проректором з навчальної роботи працював
доцент Г.А.Ходот, аз наукової—доцент І.В.Батін. Згідно з наказом Міністра вищої
та середньої спеціальної освіти УРСР від 5 квітня 1965 р., в інституті були
організовані два нові факультети:
інженерноекономічний і механізації та автоматизації виробничих процесів.
Інженерноекономічний факультет розпочав підготовку фахівців з економіки та організації лісової промисловості, лісового господарства, деревообробної та целюлознопаперової
промисловості. На перший курс зараховувалось 60 студентів. Факультет очолив
доцент П.П.Якімцов, у 1970 р. його змінив на цій посаді доцент М .Д.Оверченко.
До 1969 р. на факультеті була одна випускаюча кафедра. Пізніше її розділили за
галузевою ознакою на дві кафедри: економіки і організації лісозаготівельної
промисловості і лісового господарства (завідувач — доцент І.В.Борисова) та
економіки і організації деревообробної промисловості (завідувач — доцент
Е.Я.Оксанич).
На факультетах стаціонарного навчання здійснювалась підготовка фахівців з семи
спеціальностей та одинадцяти спеціалізацій. З 1 вересня 1968 р. в інституті
почав функціонувати окремий заочний факультет (декан доцент М.Х.Осмола), на
якому здобували освіту інженери шести спеціальностей: "Лісове господарство",
"Лісоінженерна справа", "Технологія деревообробки", "Машини і механізми
дереревообробної промисловості", "Економіка і організація лісового господарства
та лісової промисловості", "Економіка і організація деревообробної
промисловості".
В середині 70х років розширюється робота науковців над комплексною тематикою.
Саме тоді творчий колектив під керівництвом професора А.І.Яцюка досліджував
процес очищення фольги друкарських плит від окисної плівки пружними
шліфувальними кругами, що дало змогу широко застосувати цю розробку в
радіотехнічній та приладобудівній промисловості. Під керівництвом доцента
К.С.Худіна був розроблений та виготовлений взірець верстата для шліфування
фанерних деталей меблів, що знижувало собівартість продукції на 4045%. Тривали
пошуки вчених під керівництвом професора Н.М.Бєлої, спрямовані на підвищення
довговічності сталевих линв. їх рекомендації були впроваджені у виробництво.
Державний комітет Ради Міністрів СРСР у справі винаходів та відкриттів видав
працівникам інституту 28 авторських свідоцтв на винаходи і таку ж кількість
позитивних рішень. Всього в 1977 р. науковці інституту надіслали до комітету
60 заявок на винаходи. При сприянні Мінвузу України вчені отримали патент з ЧССР
за розробку поліефірного лаку і способу обробки ним поверхні матеріалів.
Головним критерієм удосконалення структури інституту була спеціалізація, що
відбивала основні тенденції розвитку лісового господарства, лісової та
деревообробної промисловості. На початку 80х років в інституті налічувалось
вже шість факультетів, 28 кафедр, 38 лабораторій, 19 навчальних кабінетів.
Перший технологічний факультет (декан — доцент Р.Л.Якимович) з кафедрами:
обробки деревини та конструювання меблів (завідувач — доцент В.Н.Качан),
клеєних матеріалів і гідротермічної обробки деревини (доцент В.А.Книш),
будівельної механіки (професор Н.М.Бєлая), енергетики (кандидат технічних
наукА.М.Єрмаков). Навчальну, науковометодичну і дослідницьку роботу вели 37
викладачів, в т.ч. один професор та 14 доцентів і кандидатів наук.
Другий технологічний факультет (декан —доцент Б.В.Прокопович) об'єднував чотири
кафедри: технології виробів з деревини (завідувач — доцент І.М.Заяць),
технології пиломатеріалів (доцент Т.А.Носовський), автоматизації виробничих
процесів (доцент Б.Г.Покровський), фізики (доцент В.І.Вайданич). На факультеті
працювало 40 викладачів, в т.ч. один професор та 17 кандидатів наук і доцентів.
До складу механічного факультету (декан — доцент В.С.Заміховський) входили
кафедри: верстатів та інструментів (завідувач — професор С.М.Тімонен),
технології матеріалів і машинобудування (професор А.І.Яцюк), теорії механізмів
та деталей машин (професор А.Н.Тинний).
Навчальний процес на факультеті здійснювали 33 викладачі, серед них три
професори, 13 доцентів і кандидатів наук.
Лісогосподарський факультет (декан — доцент М.Х.Осмола) об'єднував чотири
кафедри: лісівництва (завідувач професор М.М.Горшенін), лісових культур (доцент
М.І.Калінін), дендрології та деревинознавства (доцент Т.М.Бродович), лісової
таксації (доцент Г.А.Ходот). Навчальну, методичну і науководослідну роботу на
факультеті здійснювали 28 спеціалістів, зокрема, два професори, 19 доцентів і
кандидатів наук, 17 старших викладачів та асистентів.
У складі лісоінженерного факультету (декан — кандидат технічних наук
Й.П.Ковтун) було чотири кафедри:
транспорту лісу (завідувач — доцент М.О.Гайдар), механізації лісорозробок
(доцент Т.М.Шкіря), інженерної графіки (кандидат технічних наук М.М.Ткаченко),
хімії (доцент Н.М.Ватаманюк). На кафедрах факультету працювало 38 осіб
професорськовикладацького складу, серед них один професор і 14 доцентів,
кандидатів наук.
Інженерноекономічний факультет (декан — доцент М.Д.Оверченко) об'єднував три
кафедри: економіки та організації деревообробної промисловості (завідувач —
доцент Е.Я.Оксанич), економіки і організації лісової промисловості (професор
Л.І.Ільєв), вищої математики (доцент В.М.Гнатиків). Професорськовикладацький
склад факультету налічував 34 особи, зокрема, один професор і 13 доцентів,
кандидатів наук.
Протягом 25 років (19601985) працівники інституту, підвищуючи свій фаховий
рівень, захистили дисертації на здобуття вченого ступеня доктора наук — дев'ять
осіб (Н.М.Бєлая, І.В.Батін, К.А.Татаринов, В.М.Свінціцький, Ю.Ю.Туниця,
С.В.Шевченко, М.І.Калінін, Т.А.Кислова, Я.О.Сабан) та кандидата наук 145 осіб.
Найбільша кількість викладачів, які захистили кандидатські дисертації,
припадала на технологічні факультети. Дещо сповільнено цей процес відбувався на
лісоінженерному факультеті. Активно використовувалися такі форми, як
докторантура (переведення на посади старших наукових працівників), надання
творчих відпусток для завершення дисертацій. З 1979 р. в інституті почалась
підготовка стажистіввикладачів і стажистівдослідників.
Ефективно працювала аспірантура. Зокрема, у 1975 р. з 105 викладачів кандидатів
наук випускники аспірантури становили 35,2%. У цей період значно зростає
кількість аспірантів (1960 р. шість осіб, 1970 р. — 41, 1980 р. 59).
Близько 20% від загальної чисельності викладачів щорічно підвищували свій
фаховий рівень.
У 1970/71 навч. р. в інституті почало діяти підготовче відділення. Це також
сприяло набору на навчання працівників галузі.
Динаміку зростання чисельності студентів характеризують такі показники: у 1969
р. в інституті на трьох відділеннях денному, вечірньому і заочному —
навчалося 5050 студентів, 1979 р. — 6316, випуск спеціалістів відповідно
становив 684 і 1033 чол.
На початку 80х років у лісовому господарстві, лісовій та деревообробній
промисловості України було досягнуто оптимальне забезпечення виробничих
підприємств дипломованими спеціалістами.
У 70ті роки зміцніла матеріальнонавчальна база інституту, поліпшились
соціальнопобутові умови викладачів і студентів. У 1974 р. було завершено
будівництво сучасного навчальнолабораторного корпусу корисною площею 11,5
тис. кв. м. У 1979 р. вступив у дію ще один навчальний корпус на вул.Природній,
що дало змогу збільшити корисну площу на кожного студента стаціонару
в 2,5 рази. Зростає кількість місць у читальних і креслярських залах (з 200 у
1971 р. до 365 у 1975 р.). Було побудовано чотири студентських гуртожитки на
2200 місць, чотири їдальні, стадіон, приміщення кафедри фізичного виховання.
Однією з важливих форм навчального процесу в інституті, дієвим чинником
підвищення його ефективності стає науководослідна робота студентів (НДРС).
Розроблена система обов'язкових навчальних заходів передбачала неодмінну
участь кожного студента в науководослідній роботі — загалом упродовж п'яти
курсів на кожного студента залежно від спеціальності відводилося 140200 год.
навчального часу для проведення НДР.
Значна увага в інституті надавалася підготовці та публікуванню підручників,
навчальнометодичної літератури. З'являється ряд підручників і навчальних
посібників, підготовлених викладачами інституту, які дістали визнання
студентів та працівників лісового профілю в Україні і за її межами. Зокрема,
слід відзначити підручники "Лісівництво" М.М.Горшеніна і А.Й.Швиденка (1977) та
"Лісова фітопатологія" С.В.Шевченка (1978). Останній підручнику 1986 р. був
перевиданий у співавторстві із завідувачем кафедри лісових культур Української
сільськогосподарської академії А.В.Цилюриком. У 1988 р. його авторам була
присуджена Державна премія УРСР в галузі науки і техніки.
Вийшли навчальні посібники М.І.Калініна "Кореневі системи дерев і підвищення
продуктивності лісу" (1975) та "Лісові меліорації в умовах ерозійного рельєфу"
(1982);
М.М.Горшеніна, Н.А.Диченкова, А.Й.Швиденка "Лісова пірологія" (1981);
Г.О.Харитонова "Лісомеліорація водних угідь" (1976); Ю.Ф.Осипенка і В.П.Рябчука
"Лісове товарознавство" (1979) та "Підсочка дерев листяних порід" (1981).
Професор М.О.Гайдар у 1972 р. видав, а 1982 р. перевидав навчальний посібник для
студентів лісотехнічних спеціальностей "Проектування лісовозних автомобільних
доріг". У 1985 р. вийшов посібник "Виробництво пиломатеріалів і заготовок"
Т.А.Носовського, Р.І.Мацюка, О.А.Береніса, Ю.М.Бенька і К.С.Худіна.
Були видані наукові праці професора Ю.Ю.Туниці "Економіка використання
лісосічних відходів" (1970);
І.І.Грунянського, Ю.Ю.Туниці "Економіка комплексних лісових підприємств" (1972);
Ю.Ю.Туниці "Економічні проблеми комплексного використання і охорони лісових
ресурсів" (1976); Ю.Ю.Туниці, А.П.Петрова і І.М.Синякевича "Лісосировинні
резерви Карпат" (1976); Ю.Ю.Туниці "Екологоекономічна ефективність
природокористування" (1980); Е.Я.Оксанича і Б.І. Соловія "Оперативновиробниче
планування в меблевому виробництві" (1982);
Ю.Ю.Туниці, І.І.Грунянського, В.Ф.Вереса та інших "Комплексне лісове
господарство" (1986).
Поступово інститут стає важливим центром не лише підготовки фахівців для лісової
індустрії України, а й основним осередком їх перепідготовки. У 1960 р. при
інституті створені Курси підвищення кваліфікації інженернотехнічних
працівників для лісової і деревообробної промисловості України та Молдавії. У
1971 р. почали діяти місячні курси підвищення професійної майстерності лісничих,
помічників лісничих, механіків та економістів лісгоспзагів, інженерів з
переробки деревини тощо. Протягом 19701980 рр. курси підвищення кваліфікації
пройшли 4281 чол. У 1988 р. курси реорганізовано у факультет підвищення
кваліфікації керівних працівників та спеціалістів деревообробної промисловості
України.
У 1975 році за ініціативою проректора з наукової роботи доцента В. М. Фелещука
була сформована система науководослідних лабораторій. Були впорядковані
кафедральні науководослідні лабораторії. Вперше в інституті спільними наказами Міністерства лісової і деревообробної
промисловості України та Міністерства вищої і середньої спеціальної освіти УРСР
від ЗО січня 1975 р. №16/34, №17/35 були організовані галузеві науководослідні
лабораторії: шліфування деревинностружкових плит і інших матеріалів,
прогресивної технології оздоблення виробів з деревини поліефірними
матеріалами.
У галузевій науководослідній лабораторії шліфування деревини та деревинних
матеріалів завідувач лабораторії, к.т.н., старший науковий співробітник, лауреат
Державної премії в галузі науки і техніки України О.Я.Густі, 1985 р.
У 1980 році під науковим керівництвом проректора з наукової роботи професора
Е.Я.Оксанича була розроблена комплексна система управління вузом. Вона пройшла
апробацію, отримала позитивні схвалення від ряду вузів та управлінь Міністерства
вищої освіти.
Сформована система була спрямована на постійне вдосконалення структури
управління, підбору і розстановки кадрів, організації праці,.
У 1982 р. на посаду ректора інституту був призначений В.П.Кучерявий, випускник
лісогосподарського факультету ЛЛТІ. У 1983 р. він одночасно очолив також
кафедру лісівництва. Працюючи в інституті, В.П.Кучерявий сформував напрям
досліджень з проблем міської екології, здобув ступінь доктора
сільськогосподарських наук, звання професора.
У навчальному процесі активно використовуються створені за ініціативою ректора
інституту В. П. Кучерявого лісоекологічні стаціонари в Шацьку, Моршині та
Східниці, державний заповідник "Розточчя", деревообробне підприємство
навчальнодослідницького лісокомбінату в смт.ІваноФранкове. Проводиться значна
робота з впорядкування та реконструкції будівель інституту. До ладу стали
студентські кафе "Лісова пісня", "Дріада" та їдальня "Верховина". Принципового
значення набуває екологічна, економічна і правова підготовка студентської
молоді.
З огляду на виняткову важливість підготовки фахівців з основ програмування і
комп'ютерної техніки у 1986 р. була організована кафедра обчислювальної техніки
і моделювання технологічних процесів.
У 1988 р. Львівському лісотехнічному інституті було присвоєно ім'я видатного
вітчизняного лісівника Петра Степановича Погребняка академіка, засновника
типологічної школи.
Середина і кінець 80х років характеризується подальшим поглибленням
фундаментальних досліджень. Саме на цей час припадає розроблення наукових основ
екологізації природокористування, морфофізіологічних основ лісової селекції і
формування лісостанів, засад поповнення і збереження колекційних фондів рослин
докторами наук Г.Т.Криницьким, В.П.Рябчуком, В.П.Кучерявим, С.А.Генсіруком.
|
