В. Кобилюх - "Гуцульщина в Cанскриті"


Археологічні відкриття в селі Королевому на Закарпатті де було знайдено знаряддя людської праці давниною не менше як 500 тисяч літ тому, стали світовою сенсацією. Американський археолог та історик, литовка за походженням, Марія Гімбутас у 1991 році повідомила всю англомовну пресу: " Найдавніша культура світу формувалася на території Західної України, Середнього Дунаю, Південної Адріятики й на терені між східною та середньою частинами Балканського півострова. Історики найменували її "вічною". Розквіт цієї цивілізації припадає на V тисячоліття до н. е., тобто майже на 2 тисячі років випереджає початок шумерської, яка першоджерельно і територіально також має праукраїнське походження".

На стоянці прадавньої людини в с. Молодовці над Дністром виявлено найдавнішу скамўянілу сопілку з повною гамою звуків - такі сопілки маємо нині на Гуцульщині. Вчені визначили вік скамўянілого музичного інструмента - 150 тисяч літ.

На околиці тієїж Молодови на Буковині археологи виявили на глибині 11 м правильної овальної форми житловий будинок із знаряддям праці та предметами побуту. Учених насамперед зацікавила форма овалу, що збереглася від колишньої будівлі. Будівля має не менш як 40 тисяч літ. Після докладного вивчення знахідки точку зору багатьох учених висловив професор Нью-Йоркського університету д-р Л. Борст: 40 тисяч літ тому люди, які жили на території нинішньої Молодови, застосовували закони геометрії в забудові круглого будинку, що в санскриті називається "куля"…

Отож Гуцульщина могла бути робітнею найдавнішої людської цивілізації, попри чотири льодовикові періоди, котрі переживала північна частина земної кулі. Із усі чотирьох льодовиків лишень третій покривав дві третини земель України. В Галичині він сягав території нинішнього Самбора, йшов далі на схід і на південний схід, оминаючи значну територію Поділля, сягаючи нинішнього Кременчука потім круто звертав на північ (територія Чернігова).

Танення першого льодовика спричинило величезне повіддя ("Світовий потоп"?), що йшло на територію України з півночі й північного сходу, оминаючи Подільські висоти, частково Карпатське передгірўя, Карпатію і Закарпаття. Тому, можна вважати, й збереглися сліди найдавнішої цивилизації в Королевому і Молодовії, збереглися великі обшири первісної земельної поверхні на високих полонинах Українських Карпат з унікальною природою, з унікальним, особливим народом.

Чи не запевняє це нас у тому, що той прадавній народ - це наші прародичі? Вони розселялися також на сприятливіших південних землях від Поділля й Карпат аж до Балкан. М. Гімбутас пише також про зворотнє повернення цього народу на житт.во придатні північні землі сучасної України, що могло відбуватися 48 тис. Років тому. Згадаймо ще одне археологічне відкриття. У розкопах с. Мізина (Чернігівська обл.) український археолог і Підоплічко виявив музичні інструменти з кісток мамонта, первісний календар наших предків, чимало побутового знаряддя з унікальним орнаментом геометричного типу та астральними знаками, котрі знайшли поширення в пізнішій Трипільській культурі, а нині ми бачимо їх в найбільшій повноті й розмаїтті в гуцульських вишивках, аплікаціях, в художньому ткацтві, писанкарстві й різь бярстві. Саме нинішні гуцули, а з ними й бойки та лемки, впродовж останнього мільйона літ зберігабть у своїй генетичній системі найголовніший код української нації. Мізинські і Трипільські знахідки співзвучні й тотожні із нинішніми гуцульськими художніми та побутовими виробами.

Розселябчись на величезній території, наші предки завезли з собою під небо Індії найбільший свій скарб - свою мову. Згадаймо: О. Потебня, вивчаючи український фольклор, зокрема прадавні колядки й щедрівки, інші обрядові пісні, дійшов геніального припущення - початки нашої мови сягають давнини у 40 тисяч років. Санскрит - найдавніша упорядкована в словники мова світу. Вона зберігає величезну кількість сучасної лексики гуцулів, бойків, лемків - а відтак України. У санскриті легко шифруються топонімічні назви усієї Європи, Північної Африки та Азії. Всі давні топоніми України, зокрема Гуцульщина, легко й безпосередньо шифруються чи просто тлумачаться в санскриті. Можемо подати декілька прикладів - і навідь того вистачить на доказ висловленої думки. ГУЦУЛІЯ, у санскриті (далі - сс.) ГУЦУ + ЛІЯ = плин шуму, плин веселого шуму. ГУЦУЛИ, у сс. ГУЦУ + ЛІ = шумні (веселі) люди. КАРПАТИ, у сс. КАР + ПАТГІТА = КАРПАТГІТА = КАРПАТІ = той велетень, що навчає працювати, обробляти, виготовляти. ШАЯНИ, у сс. ШАЯНА = місце народження, появи, поселення. ШЕШОРИ, у сс. ШЕШАРАС = застережливий крик потомків; спів (шум) наступних поколінь. КСМАЧ, у сс. КОС + МАЧ = КОСМАЧ = домівка сонячного СЯЙВА. КОСІВ, у сс. КОСІ = сонячний. СНЯТИН, у сс. УСНЯТА = спека, жара; спекотний. МАНЯВА, у сс. МАНЯВА = хлопчик, юнак, підліток. ВИЖНИЦЯ, у сс. ВІЖНА = перешкода, завада, мука, засув. ЧЕРЕМОШ у сс. ЧАРА + МУШ = ЧАРАМУШ = могутній, богатир (силач) у подорожі (у мандрах); 2. Рух, подорож могутнього богатиря . То чи не можемо тепер твердити, що наша земля була колискою людської культури?